Я люблю тебе Дніпро,
ніжну хвилю полохливу,
Закіпає в жилах кров,
Як ходжу по вічних схилах.
Тверезить повітря подих.
Я живу тут сотні літ,
І колись давно в походах
Тут ходив по війнах дід.
І також моя праматір,
Й сотні інших прабатьків
Будували з глини хати
Й"Я" вилазила надвір.
А поріг був наче мури,
Тож босоніж й голіруч,
Многі "я" були, як джури,
Аж до річки Буг і Случ
Я люблю тебе Дн про
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121050103272
Свидетельство о публикации №121050103272
Рецензии