Розпинання

    Поема духовно-художня


                Синові Божому Ісусу
                і Матері Божій
                з любов’ю присвячується


Пройшов до впевнення Парусії
Христос по моїм серці
раєм! —
ось я не стільки вірою
а
знанням знаю...


і ось аж пружусь я
це від сердечного художнього — напору
у ту єдину П’ятницю
й на більшу пору...


Христос страждав...
(як є в мені агресія —
просіть щоб вже мовчав) а як страждав!!!!
(й бийте як біси
щоб мовчав) й всіх
                врятував!!!


Є нині хід аж на Голгофу
серед свої людей-кишок
усякі маски ставши масзатєйніками
                трохи
катів і їхніх жертв
лиш в себе влюблять
і наїдання і подригування
зі сміху
           животами трохи
неізреченно зніма шок


Так кримінало-«істи» з римських всіх держав
велять і хворим й нерозумним(без благодаті) —
сусідів всіх завоювати
так щоби там і там не здогадалися б
що світ покращити — із себе треба починати...
Та й довгий шлях
веде
лиш на Голгофу
всі чують — із кишок


не розуміючи
ні Бога ні кишок
і наїдання
і подригування
                животами — трохи —
і іржання і вбивання
неізреченно зніма шок
(люди скрізь люди)
що ж хочете
в тьмі задоволення отримують...


хто з інших посміється
і загубить —
себе лиш і загублять:
бо
тихо Марс
чіпляється...
хто он ще дико любить...
Не стало римлян і імперії
і всіх — не стане...
то не для цього на Голгофу
Христос іде...
заради звільнення — дітей,
й жінок,
й рабів,
усіх —
від їхніх лиш гріхів!..
Він звільнить серце
Любов тиха
тихо гляне...

30.04.2021,
розпинання Христа