Виховую себе, не сперечаюсь,
Даю вказівку мати завжди спокій,
Сама собі в люстерко посміхаюсь,
І стверджую: не бути одинокій!
Це не надовго, так, одна я доти,
Поки збереться в подорож мій любий.
У нього, милого, багацько ще роботи,
Від неї став давно вже сивочубим!
Та сивина його ще й прикрашає,
Дивлюся в очі, ой, такі бездонні,
Мене очима він в себе вбирає…
Після дзвінка всі ноченьки безсонні!
Чекаю, а в уяві ті світлини,
Де наша зустріч до чого гаряча,
Там очі наші, як оті перлини…
Коханий зна, що вірна я й терпляча!
Не підведу, не звірюсь, не залишу,
Чекати буду стільки, скільки треба,
Не буду плакати, не потривожу тишу,
Молюся в ній і погляд мій до неба!
29.04.2021.
Світлина із Інтернету
Не пiдведу, не звiрюсь, не залишу
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2021
Свидетельство о публикации №121042906887
Свидетельство о публикации №121042906887
Рецензии
Дуже зворушливо і відчувається особливе натхнення. Божої ласки та миру у житті.
Виталий Пушкарь 30.04.2021 19:24 • Заявить о нарушении
Виталий Пушкарь 30.04.2021 19:24 • Заявить о нарушении
Дякую Вас за увагу і добрі слова!
З Великоднем! Божих благословінь!
Людмила Дзвонок 01.05.2021 09:25 Заявить о нарушении
З Великоднем! Божих благословінь!
Людмила Дзвонок 01.05.2021 09:25 Заявить о нарушении