Тридцять два тижнi
Відчувала її, відчувала і втрачала свідомість, як небо.
Тінь маленька у лоні кричала "Не зустріну я, мамо, більш тебе".
Біль у горлі, легка форма кашлю і підступна, як пристріт, корона.
Сатурація, тридцять два тижні, коридор лікарняний та кома.
Чоловіче ридання та розпач, розтин кесарів, дихання Бога.
Відчував він її, відчував. Зачаїлась у серці тривога.
Передчасно, але народилась. Ніжна дівчинка, два кілограми.
Не прокинулась. Дивно померла, не побачивши донечку мама.
Двадцять шість. Їй би жити та жити: Цілуватись, кохати, радіти.
Лиш світлини в альбомах та згадки, а на цвинтарі сонячні квіти.
В животі. Дев'ять місяців разом. Одне сердце на двох, як назавжди.
Мати дивиться з неба на доньку. Немовля у колисці, як завше...
27. 04. 2021
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2021
Свидетельство о публикации №121042707529
Свидетельство о публикации №121042707529
Рецензии