Мені сьогодні поля шептали, теплим вітром.
Що негаразди всі закінчаться у нас житті.
Осяє нас весняне сонце добрим світлом.
Та пташок передзвони, дзвінкі та гомінкі.
А там в гаю, зозуля щасливу долю, дарувати обіцяла.
Сказала, що не буде більше сліз та горя.
Пора відкрити серце й душу чудесам.
Та треба більше дякувати небесам.
За те, що маємо, ми світ такий прекрасний.
За ці безкрайнії поля, дуброви та гаї.
За ранкові сонячні проміння, та на травах роси.
За ці широкі простори небокраї.
За те, що нам дозволено на цьому світі жити.
Та кожний день родючий келих життя пити.
Мені вітри шептали, все що маєш ти цінуй.
З відкритим серцем ти зумій все те, що є благословити.
Поля шептали
© Copyright: Мария Сухорукова 2, 2021
Свидетельство о публикации №121042702125
Свидетельство о публикации №121042702125
Рецензии