Прости мені,що я тебе кохала,
Прости мені,що я тебе знайшла
Що я за двох страждала й відчувала,
Що я за двох кохання берегла...
Все є в тобі,краса і гонор славний,
Всім ти хороший: видний, показний,
Але чогось душа мовчить затравлено,
Нема відлуння щирого у ній,
Не має поглядів сумних і загадкових,
І слів таких, що світ в очах пливе,
І ти не чув ту особливу мову,
Що в листі, краплі й промені живе,
Іще до доторку бринить струною смутку,
Ще до світання сонця жар вбира,
І десь в душі болючому закутку,
На самім денці серця помира...
Щоб ще в досвітній час постукать в груди,
Відкрити вікна стомлених очей...
Пробач мені, що я тебе забуду,
Пробач мені, що не забула ще...
Прости і знай: я дні дарма втрачала,
(Тепер кручусь, мов білка в колесі!)
Повір, мені твого кохання мало,
Ти не такий як я собі гадала...
Пробач...прощай,бо ти такий як всі...
1997
Прости
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121042606245
Свидетельство о публикации №121042606245
Рецензии
Дуже добре, навіть слів нема. Та сумно, коли це приватне, а не ЛГ. Дякую. З пов.
http://stihi.ru/2021/01/29/7267
Игорь Ярин 07.05.2021 09:13 • Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2021/01/29/7267
Игорь Ярин 07.05.2021 09:13 • Заявить о нарушении
