Верби

Перед Великоднем, у Вербну Неділю,
У храмі Покрова верби освятили.
Освятили діточки гілочки вербові,
Понад ставом посадили між старими нові.
Щоб шуміли нові верби разом з віковими,
Що садили їхні предки, як були малими.
Зростали верби освячені, сили набирались,
Разом з діточками літом у ставку купались.

Захищали верби греблю разом з берегами,
Захищали і селян, що там спочивали.
Вклонялися верби низько усім перехожим,
Стояли понад ставом в ряд, наче на сторожі.
По весні під вербами лунав спів дівочий,
Соловейко щебетав у вербах всі ночі.
І славилося те село своїми ставками,
Та вербами-красунями, що там в ряд стояли…

Темні вікна пустих хат задивились в небо,
Хати-сироти стоять, нікому  не треба.
Небо сумно задивилось у ставок холодний,
Що заріс очеретом, та верби  посохли.
Немає села вже, навкруги нікого,
Тільки вітер там гуляє, в ставку рябить воду.
Чому ж, верби, повсихали? Чи води вам мало?
А може того всохли, що села не стало?

У Вербну Неділю біль серденько крає,
Соловейко вже не в вербах, а в терні співає…

25.04.2021 Вербна Неділя.