СУД

Затіяли у лісі суд.
Судили кізоньку біленьку
За те, що мекала, дурненька,
Отам, де ріс великий дуб,
Там, де вельможний пан Ведмідь
Звелів барлогу збудувати;

Щось Кізонька, було,
Спочатку говорила,
Коли ж це Лиска
У розмову ту вступила:
- Як це посміла, каже,
Ця Коза,- потурбувати
Пана ВедмедЯ?!
Та хто вона така?!
Та голову їй на відріз!
І загудів весь ліс:

Одні їй смерті лиш бажали,
ДрУгі життя їй дарували,
Інші ж байдуже головою
Отак собі хитали;
- Хай всіх розсудить
Сам Ведмідь,-
Звірі, порадившись, сказали.

І присудив він кізоньку
До страти;
Лисичці ж за услужливість таку
Хвоста пан вирішив віддати,
Звірятам - голову,
Собі ж - тільцЕ.

А Соловейко все те бачив,
Злетів собі на деревце,
Та лиш голівкою хитнув
І мовив отаке слівце:
- Однакові закони всюди -
Всіма той править,
Хто є дужчий,
Та найпоганші в світі люди
Не ті, хто злий, - а хто байдужий.

(Фото для коллажа взяты из интернета.)