Вольный перевод на укр. ст-я М. Гуськова, Бедолага

             Бідолаха

Грязь навколо, мій костюм від Гуччі,
лакових штиблетів блиск та шик,
дощ іде, та був би я в онучах -
байдуже було б - до всього звик.

А письменним, ще й інтелігентом,
(начеб бездоганне є вбрання),
трапив у халепу: дощ та з вітром
в пастку затягнули, мов щеня.

Телефон розряджен, справа кепська,
де ж таксі? Бомбіли нарозхват;
рятуватись як, де ж та зацепка,
цуцик, ти лишень мені як брат.

Я навіщо з ранку "при параді",
адже дощик ллє собі та ллє,
і за що мені отая зрада,
Може зверхність шлях мені псує?

Вщент я мокрий, в туфлях теж волого,
цуцик поруч - друга моя суть...
На тім світі я питаю Бога:
- Схибив де, як долю розвернуть?

Точно! Захворів, де порятунок?
Жодної аптеки - геть нема...
Це ще тільки перший "візерунок"
Та наступні - жах та кутерьма.

==========================

Оригинал здесь:
http://stihi.ru/2021/04/20/6810

           Бедолага

        Михаил Гуськов

Грязь вокруг, а я в костюме модном,
и штиблеты лаковые - шик.
Дождь идет, а был бы я в народном -
дождь тому не страшен, кто мужик.

каково-то быть интеллигентом,
вроде бы, с иголочки одет,
а попал под дождь, еще и с ветром,
в западню, откуда хода нет.

телефон разряжен, промокаю,
ни такси, ни частника в ночи,
как отсюда выбраться - не знаю,
песик вшивый, мокрый, научи!

и зачем с утра я так оделся?
мелкий дождик льёт себе и льёт,
как бы я теперь не разболелся,
и за что же так мне не везёт?

я промок до нитки, в туфлях влага.
песик рядом, он - моя душа...
На тот свет попал я, бедолага,
и не понимаю ни шиша...

точно! заболел! где взять лекарства?,
ни одной аптеки не найти...
это только первый день мытарства,
и для них - вся вечность впереди.

========================

квітень, 2021