Родитись жінкою - це дуже мало,
Важливо – у житті щоб нею буть.
Без неї щоб і сонце не вставало,
Щоб з пам’яті не стерти й не забуть.
Та й не тією, що лишень для втіхи,
А й без якої жити б не змогли,
Через яку – усі гріхи й огріхи,
Яку б, немов зіницю, берегли.
Не кожній же судилось нею бути
І ймення це у лаври одягти,
Непросто уявити і збагнути,
Як це ім’я назавжди зберегти.
Зусиль чимало треба прикладати,
Щоб нею буть впродовж всього життя,
Щоб ймення це могли всі величати,
Й була щоразу - нове відкриття.
Як долею судилось нею бути
Й сама до цього прагне не вві сні –
Зуміє ймення це собі здобути,
Та й бути їй, немов щоріч весні.
24.04.2021 р.
Бути жiнкою
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121042406231
Свидетельство о публикации №121042406231
Рецензии