Борщ украинский...

Рідко, щоби українець, та ще й з гірким перцем,
Не їв борщу, затовченого салом!,
Його не варять, а готують серцем —
Це дійство зветься тихим ритуалом!

Іван Нечуй-Левицький теж писав колись,
Як Кайдашиха Мотрю вчила все варити —
Вершки борщу щоб в піч не пролились,
Йому не треба булькати, а дати лиш домліти.

А та, щоб заперечити докучливій свекрусі,
(Була не тільки " з перцем"— мала взбрики!)
Казала, що готує, як мама та бабуся,
Тож нічого отут "втирати мені пику"...

За цим вже Кайдашиха...ложку облизала,
Відчула смак...ба, ні, щоб похвалити,
Її жбурнула так, що миска задрижала,
Хотіла цим невістці дошкулити!

А ось у двадцять першому столітті
В хатах сільських цивілізація панує,
Безслідно зникла піч, всі плити вже новітні
І господиня кожна сама вкруг них чатує!

...Ой, знову щось стріля...мабуть, згоріла каша!
Горня — не чайник, посвисту не має —
Ось зараз прибіжить сусідка тьотя Маша!
...Як добре, що невістка не взнає, не полає!