В бузковий шовк одягнені хмаринки
Світились теплим сонячним промінням,
Пливли, як тіні квіток "сентябринки".
Дивлюсь на них з благоговінням!
Та ось вже подих тихий вітрокрилий
Зриває легко ніжність пелюстинок
І залишає слід уже напів-змарнілий,
Кидає в око цвіт сухих очеретинок...
Не чути співу-щебету пернатих,
Гніздечка з часом сиротіли...опустіли,
Не цвірінчать з-під стріх на хатах,
Бо вже сутіння осені згустились...
Ще колискова лист плека осінній —
Доземно кожний тихо проводжала...
Колись впаде ранковий перший іній...
Чи я крізь сон не так щось змалювала?
Осеннее наваждение...
© Copyright: Галина Максимова 6, 2021
Свидетельство о публикации №121042403938
Свидетельство о публикации №121042403938
Рецензии
