Чого ви сичите, як хиж зм?

Чого ви сичите, як хижі змії? —
Питає люд народних депутатів.
Чи вам жорстокої замало пандемії,
Чи взулись-одяглись ви під магнатів?

Розбещують вас шоу політичні
І вже не знаєте "как изощрятся ядом"!
Таке є відчуття, що дні критичні
Щоденним стали вашим зорепадом...

Зневагою і злом народні вуха
Забиті так, що ЛОР не допоможе.
Свої напхали, деякі, вже брюха.
Негоже з нами так, ой як негоже...

Хоч ми по різні сторони екрану,
Та все ж "лапшу" дано розмежувати —
Для себе приміряєте сутану,
А ось народу — "нєфиг" жирувати!

Вертаєте ви Гройсмана тарифи,
А Коболєв цьому рукоплескає,
І залізниця не спіткається на рифах —
Всі з гаманця народного щось мають!

Не встигли ще засіяти озимі,
А вже лякаєте...так ніби ви боги,
Що наші ниви, "глазом обозримы",
Загонять в скруту більшу... бо ж борги...

Валютний фонд, як та ворожа криса,
Вже причаївся...хапнути б своє!
А ви їх ненажерливості риси,
Не помічаєте, а хвалите всує...

Ще не народжені! Вже мусите платити —
Всі років сто, як вдасться їх прожить.
Кого з "богів" ми маємо просити,
Щоб легше стало дихати на мить?

Всі ті, хто йде до влади на місцевих,
Домовились без нас, як керувать.
Немає серед них ні правих, ані "лєвых",
Хоча  продумали демографічну рать!

На що надіємось...вже скоро двадцять п*яте —
Майданчики в дворах дитячі розцвіли!
Хоча смішною залишається зарплата
Для тих, що в депутати не змогли...

Чи слуги ви, чи совість ви народу?
Різниця в чому? В сутності самій!
Коли б то знать, п*єте ви тільки воду,
Чи інше щость замовив ваш хотій...

...Сьогодні св*ято всенародне...Покрова!
І сонечко однаково всім світить!
Надія козаків...мабуть, що ще жива!
Над Україною її розносить вітер!