Хай чабан, ус гукнули, за отамана буде!

Було ж колись — у селах на майданах
Люд обирав отаманів своїх!
І не було тоді ні статусу, ні сану
У чабанів, лиш совість без проріх!

Сьогодні ми взнаємо по буклетах,
Які принади має кандидат
І розуміємо — та сама естафета
По якості — сірісінький мандат!

Їх не освищуть під відкритим небом,
Лиш заблокують в виборчій кабіні,
Поставлять "хрестик" тим, кого би треба
Пропхнути...керувати у "хатині"...

Чому без віри в завтра, в нову днину,
В  державну суть ( не захист, не плече...)
Важке життя стікає крізь шпарину —
Біда людська нікого "не пече"...?

"Якби ви знали, паничі..." —
Слова ці сказані не мною —
Чому так плачеться вночі
Всім одиноким... "не за каменной стеною"...

Чи бути обраним місцевим патріотам
Тим джерелом народовладдя в Україні,
Яке зруйнує всі медові соти,
Що годували "присмоктавшихся" донині?

Всі партії моєї України
Зійшлися на татамі — за майбутнє!
Та чи дихне, радіючи, людина,
Чи знову"припливе" оте...не путнє?

Бажаю всім, щоб совість не спіткнулась
Не через камінь, а підсунутий калач,
Щоби спина, нарешті, розігнулась!
Щасти нам в обранні! Гараздів і удач!