"Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі..."
( Тарас Шевченко )
Чого ти думав так, Тарасе?
Чий гріх натякував на теє?
Чи долі гіркої гримаси?
Чом слово вимовилось злеє?
...Століття збігли...було всього,
З колін постала Україна,
Позбулась гніту нелюдського —
За все великі дала ціни...
І все ж свобода тішить нині
Усіх, хто в ній розправив крила,
Хто мусить жити на чужині,
Бо їм вернутися несила...
Але щодня на всіх каналах
І в інтернеті галасає
Іскрина розбрату...На спалах
Чекає миті...спозирає...
Порозуміються чи люди?
Знайдуть чи спільний свій знаменник?
Чи переможуть життєлюби?
Чи під одне підуть знамено?
Повинна бути між людьми
Єдина ПРАВДА, як те сонце!
Лиш з нею вийдемо з пітьми —
Вона — це світ не крізь віконце!
Погибнеш, згинеш, Укра но, Не стане знаку на земл
© Copyright: Галина Максимова 6, 2021
Свидетельство о публикации №121042403637
Свидетельство о публикации №121042403637
Рецензии