П-д на рус. - А. Матвiйчук - Кiнь

Мой перевод на русский язык стихотворения
Анатолия Матвийчука "КІНЬ":

             КОНЬ
Это в голову пришло не мне.
Испокон веков отцы желали:
- Будь, сынок, всегда ты на коне -
Чтоб нигде тебя не презирали!

Где коня такого отыскать? -
не могли мы сразу догадаться!
Как его седлать и запрягать?
Кто научит нас в седле держаться?

Как перелететь преграды с ним?
Как преодолеть речные броды?
Только знали - конь откроет мир,
даст нам ощущение свободы.

С ним лететь легко и хорошо,
чтобы только был твоим - от Бога...
И такого в жизни я нашёл -
доброго, надёжного, родного.

Сколько с ним преодолел дорог!
И в степях, и в непролазных чащах,
я всегда берёг его, как мог,
от людей гнилых и "непутящих".

Иногда завидовали мне,
и купить коня не раз пытались.
Но не знали - дело не в коне,
а лишь в том, что мы едины стали!

Вместе с ним бродить мы по земле
будем до последнего заката.
Слава Богу:  я - в своем седле,
и тепло коня -
                как верность брата.

Эмма Иванова
23.04.2021г.

================================

        Оригінал
 Анатолій Матвійчук
         КІНЬ
https://www.facebook.com/amatviychuk

Це на думку спало не мені.
То батьки синам таке бажали:
- Будь, мій сину, завжди на коні –
Щоб тебе в житті не зневажали!

Ми всього збагнути не могли:
Що за кінь і де його шукати?
Хто навчить триматися в сідлі?
Хто покаже, як тут запрягати?

Хто розкаже, як долати брід?
Як перелітати перешкоди?
Тільки й знали - кінь відкриє світ,
Й подарує відчуття свободи.

З ним летіти можна навмання,
Аби був твоїм лише – від Бога…
Я в житті знайшов свого Коня -
Доброго, розумного, міцного.

Скільки з ним подолано доріг!
І в степах, і в непролазних хащах,
Я завжди беріг його, як міг,
Від людей - гнилих і непутящих.

Часом, вони заздрили мені,
Думали, а що, коли б купили…
Та не знали – справа ж не в коні,
А у тім, що ми – єдине ціле!

Скільки б ще на грішній цій землі,
Не судилось нам удвох блукати –
Богу дяка: я - в своїм сідлі,
І тепло коня -
       Як вірність брата.