Спросоння

Спросоння подивилась я на небо
І дякую за ніч, яка пройшла,
Думками я полинула до тебе…
В молитві якось спокій віднайшла.

З гріхами я, та ходжу я під Богом
І дякую за кожну-кожну мить.
Буває, що охоплює тривога
Й від того серце рветься і болить.

Не можу жити, щоб не перейматись,
Не можу, щоб до серця все не брать.
Тримаюся, щоб часом не зламатись,
Всі сили намагаюся зібрать.

Світанки, ранки, вечори і ночі,
І дні, і доби, й тижні, й місяці…
Думки бувають, наче поторочі,
Та вервичка рятує у руці.

Буває, що спросоння, як в дурмані,
Але молитва сили додає.
Неначе сіль, насипана на рані…
Та Ангел завжди руку подає.

Спросоння у вікні я бачу світло
І дякую за все, що Бог дає,
Та щоб життя не тліло – тільки квітло.
Й Господь щоразу сили додає.

21.04.2021 р.


Рецензии