Приємні спогади про зустрічі зринають...
Коли ще буде так, як те було?..
Коронавірусами, війнами лякають,
Хтось хоче світу знищити стебло...
Але росток і камінь пробиває,
Хоч важко і без сонця, й без води.
Та сила і з повітря прибуває,
Й бувають квіти, родяться плоди...
Я вірю: знов зберемося ми дружно,
І наше слово вирветься в політ,
І квітом спалахне головокружно,
Як навесні медовий первоцвіт.
І хай там що - громи, чи блискавиці,-
На фініші б не впасти у борні…
Бо слово для поета – як для птиці
Великі крила, сильні і міцні.
***
***
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2021
Свидетельство о публикации №121041907092
Свидетельство о публикации №121041907092
Рецензии