Побуду весною
Побуду ще ВЕСНОЮ, обіцяю,
У цьому навіть сумніву нема,
Бо головне – таке бажання маю,
Душа моя весняна недарма.
Неначе мева, буду я кружляти
І цінувати кожен мій політ,
ВЕСНОЮ буду, друже, розквітати
І тішити собою буду світ.
З ВЕСНОЮ я душею веснянію,
Тому так до душі мені ВЕСНА,
А з ЛІТОМ я, як жито, половію,
І пісня у душі ще голосна.
Та й ОСІННЮ я бути ще не хочу,
Туди я встигу з ЛІТА прямувать,
Красу весняну залишити хочу
І нею все навколо напувать.
Але про ЗИМУ я не забуваю –
Не кожному судилось стріть її,
Та поки що ВЕСНОЮ я буяю
І квітну, як веснянії гаї.
Озвучую поезію душею,
І музика Божественно звучить.
Буваю світанковою зорею,
Струна душевна зовсім не мовчить.
І світлом сяйним хочеться побути,
І радістю освітлювати путь,
День веселковий защораз відчути…
Життя жагуче… Мабуть, в цьому й суть!
Бажання буть ВЕСНОЮ є нестерпне
І квітнути багато ще років,
Воно якесь бездонне, невичерпне
В палітрі всіх весняних кольорів.
15.04.2021 р.
Свидетельство о публикации №121041705005