Колись вона була руда…
Була і з часом загула….
Тоді мрійлива, дієва і дика,
Сьогодні відверта, безсоромна, тиха….
Перефарбована, переінакшена, покращена…
Авантюризмом розпочата, та втрачена,
Вона – цє я… вона це - дотик суму,
Сталева… в ній немає гуми!
Її не втримають ні межі ,а ні грати,
Нацькована «бар’єри вищі брати»
Руда у першій дії, після антракту - сива,
Мовчу про неї , бо я брат « могила»
Руда
© Copyright: Наталия Пащенко 2, 2021
Свидетельство о публикации №121041600514
Свидетельство о публикации №121041600514
Рецензии