Вiдгук

Навеян стихотворением «Дивосвiт»
Светланы Абрамовой
http://stihi.ru/2020/06/06/7647



Я зрозумів, навіщо щастя шукати необхідно уночі, -
Щоб вся печаль i злая доля наранок розчинилися в iмлi.
Та в новий день ми з чистою душею в тремтячiй крапельці роси
Зайшли, i спалах дня, як та веселка, заграв би фарбами весни.

16.04.21

Фото автора;)

Подстрочный перевод:

Дивосвiт

Нема нічого дивного у тому,
Щоб папороть збирати уночі.
Виходячи тихесенько із дому,
До лісу йти - там від душі ключі…
Летіти серцем до палкого щастя,
Примхливого, як папороті цвіт.
Перев’язавши стрічкою зап’ястя,
Дізнатися, де сходить дивосвіт…
Піти на край землі за своїм милим,
А, може, навіть, і за край землі -
Там квітне неба кришталевий килим…
Печалі ж загубилися в імлі!

Чудный мир

 Нет ничего удивительного в том,
 Чтобы папоротник собирать ночью.
Выйдя тихонечко из дома,
 В лес идти - там от души ключи ...
 Лететь сердцем к страстному счастью,
 Капризному, как папоротника цвет.
 Перевязав лентой запястье,
 Узнать, где восходит чудный свет...
 Пойти на край земли за своим милым,
 А может даже и за край земли -
 Там цветет неба хрустальный ковер ...
 Печали же потерялись в тумане!

 Отзыв

 Я понял, зачем счастье искать необходимо ночью, -
 Чтобы вся печаль и злая судьба наутро растворились в дымке.
 И в новый день мы с чистой душой в дрожащей капельке росы
 Зашли, и вспышка дня, как та радуга, заиграла бы красками весны.