Художественный перевод 107
Покрыто дымкою… Как будто сладкий сон,
Как будто светлая, серебряная чара
На мир наведена — и счастьем грезит он…
И, с небом слитое в одном сияньи, море
Чуть плещет жемчугом отяжелевших волн,
Аполлон Майков.
Все- гори й острови- серпанком ранку вкрите.
Солодких сновидінь незвідана краса !
У світлі срібних чар, немов вино, розлите.
І марить щастям світ, і вірить в чудеса !
Із небом моря даль зливається у сяйві !
Зникає сум і страх, невпевненість і біль.
А море буруни жене в пітьмі русяві,
І перлами блищить важких, як доля, хвиль...
Олена Ющук
Свидетельство о публикации №121041109307