Кол сна л ра

Що б не зробив, що б не спіткав,
А іншого життя не буде.
Моя робота кропітка –
Виводити слова у люди.

Їх скільки, вірних, не даси, –
Не повертається на краще.
Хитає доля терези,
Тьмяніє зірка непутяща…

Та день новий невпинний хтось
Дає, і крапля точить камінь,
І квітень вибухне ось-ось
Набубнявілими бруньками...

То дощ летить заздалегідь,
То сніг зривається завчасно,
І вже наступна світла мить
Зоріє в темряві неясно.

Спливаючи у небуття,
Співає час – колісна ліра.
Чумацький Шлях не зрадить віру,
І вже немає вороття...

Колёсная лира

Чего б ни сделал, ни достиг,
А жизнь одна, другой не будет.
Курится кропотливый стих.
Строка слова выводит в люди.

Их, верных, сколь ни донеси,
Не настаёт весна другая.
Судьбы качаются весы,
Беспутная звезда мигает.

Но новый день Господь даёт
На пробу, капля камень точит.
И изнутри  взорвёт вот-вот
Апрель напряг набухших почек…

То дождь минут врасплох застиг,
То снег кружится ежечасно,
Но зреет где-то новый миг
И брезжит в темени неясно.

А времена вращают суть
Колёсной лирой, певчей эрой.
Кто принял Млечный Путь на веру,
Тому назад не повернуть...