В тон!
Один із ВУЗів-політех,
У розпалі "пора гаряча",
Складає сесію студент,
Пияка, ледарю добрячий.
Потяг білета і закляк,
Повітря дивно ротом ловить,
Очима водить, як шуряк,
Забув ім'я своє і мову.
Доцент питає: "В чому річ?
Предмет складати готувались?"-
Той,-"Так!"-"Де ж ваша спіч?"
Студент:-"То витяг я невдало!"
Доцент, щоб розрядить напругу,
Надати хлопцю другий шанс,
Сказав, зітхнувши; "Тягніть другий!"
Студент потяг и знову в транс!
Доцент: "Ну, добре,-каже,-Досить!
Поставлю залік Вам, студент.
Без перездачі й переносів,
Якщо відповісте умент,
Без підготовки, без теорії
Ви на одне питання тільки,
В оцій, де ми, аудиторії,
Електролампочок тут скільки?"
Студент бігом очі задрав,
Всі лампочки порахував,
(Це ж не ялинок тьма у лісі),
Та докладає радо: "Вісім!"
Доцент прижмурився єхидно,
Вердикт голосить, наче з-за куліс:
"Ваш рапорт і на цей раз хибний!-
В кишені я іще одну приніс!"
І тут доцент, наче на сцені,
Мов майстер жанру певних діл,
Виймає лампочку з кишені
Та з помпою кладе на стіл!
«Ідіть готуйтесь,- каже,- плідне,
Завзято, друг, не гайте час,
Днів через 5, чи може тиждень
Я Вам наддам наступний шанс.»
Пройшли 5 днів, настав знов іспит,
Знов у доцента наш студент,
Він готувавсь, як завжди, стисло,
Та знову був як монумент.
Очі одвів, обличчя красне,
Ні пари з вуст, закляк, мовчить,
Як кажуть, знов картина маслом…
Зітхнув доцент і говорить:
«Ну, добре, вам поставлю залік,
Питання те ж, про лампочки,
Відповісте, їх скільки в залі,
Це ж не знімати з неба зірочки?»
Студент наш знов очі задрав,
Всі лампочки порахував,
(Це ж не піщинки но в пустелі),
Та докладає радо: «Дев’ять!»
Доцент журнал закрив, відклав
І з помпою, навіть надмірно,
Студенту каже: «Знов невірно!
На цей раз я її не брав,
Так вийшло, ранком забарився.»
Тут наш студент не розгубився,
З кишені лампочку достав
І в тон: «Так я не забарився!»
11.04.2021
Свидетельство о публикации №121041105385