Це так важко –
відчувати пов’язаність з усіма
травами, травмами, трамваями
та полудень Яви спалювати на терасі.
Засинати в терабайтах містерій,
не ставити на місце гештальт,
знати, що закінчиться фарт,
і тоді доведеться порушити
кодекс відрази до буденності,
подякувати морю за пісчинки,
з яких ростуть твої перли.
А що з дійсно твого в твоїй атмосфері?
16.06.2015
Це вірш за мотивами творів Валерія Брюсова
Jednist
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121041104359
Свидетельство о публикации №121041104359
Рецензии