Веснянiэ

( Відповідь на вірш Г.Васяновича "ВЕСНЯНІЄ" )


Весняніє, весняніє,
Від краси аж серце мліє,
Нас весна бере в обійми
І дарує нам щось мрійне.

Так у юність повертаєм,
Як весни дурман вдихаєм.
Й ми з весною полюбовно,
Бо краси у неї повно.

У весни стрімка дорога,
І радіти треба з цього,
Та й стрімкий потік той часу,
Він дає свою окрасу.

Дуже часто нас дивує,
Мрії й роздуми дарує.
І душа буя весною,
Зачаровує нас грою.

Тому квітнім, весняніймо
І життю щодня радіймо.
А весна нам допоможе –
Це вона зробити може.

Хай душа в весні потоне,
Бо обійстя в ній бездонне.
Дзвінко птахою співає
І у щасті потопає.

А дівчата – це окраса,
У весни  - своя тераса.
На дівчат зоруйте завжди…
Це робить мужчина мав би.

Хоч ВЕСНА – це цвіту чаша.
Але ми – коштовність ваша.
То ж весна і жінка, хлопці,
У любовному потоці.

А весна радіє жінці,
Кожній читаній сторінці.
І бринить струна про неї
На весняній всій алеї.

Дайте жінці весняніти,
Від кохання завжди мліти.
Рай жіночий – рай свободи.
Веснянійте з жінки вроди!


10.04.2021 р.