Бачив я...
Бачив я: на луках трави плачуть,
Бо тепла серпневого лишились.
Кульки кришталевії неначе,
Сльози їхніми все стеблами котились.
– Учиніть, журавлики, нам милість, –
Все птахів благали: доженіте,
Попросіть тепло, щоб залишилось,
Бо без нього нам недовго жити…
Та й собі я місця не знаходжу,
Бо й мені, мов тій стеблині, мила,
Холод в душу стукає; о Боже…
Жити без тепла твого несили.
То ж, поки не трапилось біди,
Приїзди!
© Copyright: Анатолий Павленко, 2021
Свидетельство о публикации №121041004305
Свидетельство о публикации №121041004305
Рецензии