В ХХ-й

Як хочеться піти назад, в двадцятий вік.      
Щоб просто в юність повернутись стрімко.
Гортати сторінки пошарпаних томів 
у бібліотеці тихій рідній вічній.

Окраєць з цукром, березняк і сік,               
і красти «церсики» в чужих садах не жалко.
Футбол і школа. Армія. Кричати всі пісні -
Висоцький, Бітлз, «Чорний кіт», «Джамайка»

Побачити знайомих, друзів й рідних голоси,
щоби для всіх листівок та конвертів накупити.
Щасливі миті позбирати і сумні часи,
в альбомі клеїти картки, де кльоші стильні.

Розводити на підвіконні цибулин.
Віддати пончик кочовій дворняжці.    
Співати біля вогнища з гітарою взахлин.
Про тайні почуття гадати на ромашці.

Знов просто вчитися і мудро жить.
Читати Ганну, Йосипа, Марину і Тараса.
Грішити-віршувати, бо дівча п’янить.   
Радіти всьому і хай дружба не згасає.

Але лікарень, магазинів і аптек таких нема, -
є лише засіб від туги моєї, мов лахміття. 
Хоча б на день вернутись, юність обніма. 
В двадцяте хочеться піти назад століття.