Моисей Фишбейн Крым. Лето

   Мойсей Фішбейн

    Крим. Літо

Ріталієві Заславському

Закрити очі. Тільки дотик.
І вже немає вороття.
І жити так, і жити доти,
Аж поки вистачить життя.
І жити шкірою. І жити,
Немов за дивних прачасів,
Коли не чули хвилі й віти
Поміж собою голосів,
Коли існує тільки спека,
Існує тільки тепла рінь,
Є тільки хвилі, і далека
Холодна хвиля б’є в теплінь,
Є тільки доторки спекоти
До розімлілої руки, —
Забути, звідки ти і хто ти,
Забути простори й роки,
Забути виміри і міри…
І забринить височина,
Коли розпеченої шкіри
Торкнеться крапля крижана.
1972 р., Київ

   Моисей Фишбейн

    КРЫМ.  ЛЕТО

Риталию Заславскому

Закрыть глаза. Прикосновенье.
Не отступить. И наяву
Захочется продлить мгновенье. –
Пусть тянется, пока живу.
И кожей чувствовать, как предки.
Тогда не слышали прибой,
И ветер, и трава и ветки
Что говорят между собой.
Когда повсюду зной – и только,
И только лишь тяжелый жар
От гальки, что выносит стойко
Волн охлаждающий удар.
И только лишь наплывы зноя
На ноги, руки… Навсегда
Забыть про то, кем был, и кто я,
Забыть про дали и года,
Про меры и замеры тоже, –
И звоном вышина проймет,
Когда разгоряченной кожи
Коснется капля словно лед.

1972 г. Киев

Перевод с украинского Ильи Липеса