Сон

   Н. Бидненко
Цю ніч наснився голос твій:
Обволікав і пестив, не лукавив…
Та згустками утрачених надій
Упали роси на ранкові трави.
Цю ніч наснився погляд твій:
Такий же ніжний, теплий, щирий…
Та залишки моїх щасливих мрій
Скотились в пелену зневіри.
В цю ніч ти наче знов прийшов…
Та тільки «наче», не насправді.
Й злетіла чайкою любов
Від нас обох в сплетіння райдуг.

***
Этой ночью голос твой приснился:
Обнимал и нежил, не лукавил...
И сгустками утраченных надежд
Упали росы в утренние травы.
Этой ночью взгляд мне твой приснился:
Такой же нежный, тёплый, откровенный...
И остатки моих счастливых мечт
Скатились в пелену неверия.
И в эту ночь, ты вроде вновь со мной...
Но только вроде, не на самом деле.
И взлетела чайкой от нас любовь,
От нас двоих - в сплетение радуги.


Рецензии