Сон-59

Що візьмеш з провінціалки,
Що підкорює столицю -
Тут не треба і гадалки,
Щоб їй в душу подивиться.

Приїзджає - наче в гості
На недільку чи на дві,
А лишається у хлопця
У кімнаті назавжди.

Окрутита, опоїла -
Місячних підлила в борщ,
Мати бореться за сина -
Й гонить, як собаку в дощ.

Бо синок - мякушка хліба,
Не розпустить свої руки,
Він пригрів бездомну й бідну,
Й не розгледів, що зміюка.

Сучка ж сином скористалась,
Задля вигоди й прописки,
Була курва із вокзала -
А живе із шиком й блиском.

А синочок - як осліпнув
Очевидного не бачить.
Він для неї, безсумнівно,
Як приручена собачка.

Крутить, як їй заманеться,
Наче прихвоснем чи блазнем,
І розплачується сексом,
Та удаваним оргазмом.

Він для неї гори зверне -
Розібється в паляницю,
А на матір з хворим серцем
Не бажає і дивиться.

Тож в квартиру лиха відьма
Увійде лиш через труп.
Матір ще не божевільна,
Її важко обмануть.

Стане груддю - за сліпого
Та обманутого сина -
Вирве з мясом перемогу,
Або ляже в домовину.