Одвічне, як Небо, одвічне, як сон,
Спливає тепло з захололих долонь…
Цнотливе блюзнірство вчорашніх вериг
Ховає застиглість у шалі доріг…
Колишнє… Минуле… Нема вороття…
Остання краплина… Солона сльоза…
Від прощі до прощі – відкриті світи…
Прощання, пророслі крізь ночі і дні…
Ні істин… Ні віри… Ні вдячних промов…
З собою візьмеш лише Світло й Любов…
Примарні вітри і примарний політ…
У серці чийомусь легесенький слід…
31.03.2021
Одвiчне, як Небо, одвiчне, як сон
© Copyright: Катерина Жебровська, 2021
Свидетельство о публикации №121033105100
Свидетельство о публикации №121033105100
Рецензии