Сон-56

У двадцятому столітті,
Опинившись в власнім сні -
Я - не Сталін і не Гітлер,
Я - на лаві запасній.

Мене викинули в страху
З історичного процесу,
Помістивши у концлагер,
Щоб ні звуку, ні ексцесу.

У двобої із машиною,
У якій я тільки гвинтик.
Виживала, аби вижити -
Хоч була напівубита.

В боротьбі ідеологій -
Була жертвою беззбройною,
Та не падала у ноги
Ідеологам народу.

Але чимось заслужила
Я пігулку із отрутою,
Щоб у вибрану годину,
Самовбитись у спокуті.

Розом з лідером й мільйонами,
Випадкових, марних жертв,
Яким - лідером вготована
Примусова, скора смерть.

Одна справа - бути гвинтиком
І сліпим пристосуванцем,
Інша річ - себе убити
Для чергової сенсації.

Тож в час масового вбивства,
Я наважилась на втечу.
Вибираючи навмисне -
Замість слави порожнечу.

Вибираючи безмовність,
Й напівбідну обстановку,
Замість глупої жертовності
Й галасливих заголовків.

Вибираючи - шанс вижить
Й особисте, скромне щастя,
Що для мене стане ближчим,
За десяток миль від власті.