Сон-54

Ніч гула, в вікні сніжило,
В тихім світлі панорами.
Всі ями й рови - зажили,
Наче під бинтами рани.

Все минуле - заживало
Й не боліло, як раніше,
Все найгірше, певно, сталось,
Тож життя буде білішим.

Хтілось зранку пробудитись
Й залишити слід глибокий,
На снігу, що ще невинний,
Не зіпсутий брудним кроком.

Нову долю розпочати
З білосніжного листа,
Всі помилки врахувати -
Йти безгрішно в майбуття.

Але крок був надто кволим,
Й за юрбою ледь встигав.
Люди йшли й псували долю,
Затоптавши сніг-саван.

Білий сніг сірів й бруднився,
Уминався в чорну землю,
І в руках в сніжки ліпився,
Розбиваючись даремно.

І на білому роздоллі,
Що сніг звечора насипав.
Появлялись краплі крові,
Наче ягідки калини.

Появлялись жовті плями,
Що ввібрались, наче в губку,
Це собаки-хулігани -
Мітили свої закутки.

Хоча, щоб не гидувати -
Краще думать, що це пиво,
Малолітні алконавти -
Безуспішно не допили.

Сніг, ще вчора білосніжний,
Розпадався на відтінки,
Неприємні, маловтішні,
З чорнової вже сторінки.