смуток — ще не симптом натхнення чи довгих щемких рим,
напівпустих пляшок вина (білого сухого) чи коридорів,
в яких ти не стрінеш ні себе, ні море,
more and more.
знаєш, коли я дивлюсь в стелю, я ніби говорю з ним.
мох на деревах — ще не ознака, що ти йдеш правильно й точно,
ти просто ідеш на північ, ти просто йдеш!
бо зупинишся хоч на крок — загубиш себе остаточно,
бо якщо ще не вигорів, то станеш серед пожеж.
коли ти кричиш, що не можеш,
я зразу не можу теж.
і відключений телефон — не привід не чекати дзвінків,
перевіряти пошту та себе на чортову міцність,
бо любий алкоголь міцніший за вірогідність
співпасти у світі, де соціальні дистанції в головах.
весь світ занімів,
весь світ знищено і забудовано.
у вас одне повідомлення:
«вибач,
я не зумів.»
29.03.2021
смуток
© Copyright: Алена Лобанова, 2021
Свидетельство о публикации №121033000200
Свидетельство о публикации №121033000200
Рецензии