Тремтіння є... Немає снів і болю.
Шука стіжків нелатана земля,
і щось пусте благає про неволю
з сумним мінором криги кришталя...
Минає ніч... В її очах навпроти
дощить минулим з огляду новин.
І ти не знаєш точно, а кого ти
просив ледь чутно:
- Батьку, я ж твій син...
За кожним кроком темрява і хмари,
де досить зручно стримувати чвари
між білим серцем й мрякою душі,
і жодна мить нічого не вартує,
коли ніхто з оточення не чує
твої в пітьмі написані вірші...
Сонет
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121033001453
Свидетельство о публикации №121033001453
Рецензии