Чий то кінь у полі скаче,
скоро, проти ночі?
Не чіпав би ти, козаче,
криївки жіночі.
Наче камінь шабля креше -
люті в серці тісно.
І куди ж ти з нею, верше?
Не за щастям, звісно.
Що, промовчати посміла
та, від кого з лихом?
Була люба – вже й немила.
Хоч у цьому втіха.
За гаями вітер свище,
наче крик «до бою!».
Як же падати їй вище?
А могла б - з тобою.
- Світ за` очі! - осовілий,
думки злії, ловчі...
Де вуста малину їли -
там ягоди вовчі.
Майже пiсня
© Copyright: Наталья Мироненко, 2021
Свидетельство о публикации №121032900355
Свидетельство о публикации №121032900355
Рецензии
Так, Наталочко, так.
Коли "люті в серці тісно", тоді звісно, "не за щастям", куди б шлях не привів.
Та дуже боляче, що "думки злії, ловчі..."
Розумію. На часі.
Дякую.
Де вуста малину їли - там ягоди вовчі.
З великою повагою,
Ирина Камина 17.04.2021 22:48 • Заявить о нарушении
Коли "люті в серці тісно", тоді звісно, "не за щастям", куди б шлях не привів.
Та дуже боляче, що "думки злії, ловчі..."
Розумію. На часі.
Дякую.
Де вуста малину їли - там ягоди вовчі.
З великою повагою,
Ирина Камина 17.04.2021 22:48 • Заявить о нарушении
Дякую, що розумієш, Іринко.
Здавалось, що багато спільного - а вийшло, що не зовсім так.
З повагою і теплом до тебе,
Наталья Мироненко 17.04.2021 22:55 Заявить о нарушении
Здавалось, що багато спільного - а вийшло, що не зовсім так.
З повагою і теплом до тебе,
Наталья Мироненко 17.04.2021 22:55 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
