Проходят дни... Валентина Козачук. с иукраинского
а людство і на крок не стало вище.
Дивись, Господь, замучений, в лахмітті,
Йде розіп"ятись на Череповище...
Осуджений, а по якому праву?
Запльований Творець своїм творінням!
А люди обирають знов Варраву...
Коли ж воно прийде, людське прозріння?!
Безкрайній біль і сльози ті пекучі,
Чи душі оживлять, пробудиться насіння?
Чи знову будем Бога свого мучить
Без віри у Любов і Воскресіння?
Проходят дни, летят года, столетья,
А человечество ничуть не поумнело.
Смотри, Господь, как в годы лихолетья
Вновь на Голгофе четвертуют тело...
Ты осуждён. а по какому праву?
Заплёванный Творец своих творений!
А люди снова выбрали Варраву...
Когда же наконец придёт прозренье?!
Бескрайне боль и слёзы снова жгучи,
Чтоб души оживить, пробьётся ль семя?
Иль снова мы продолжим Бога мучить
Без веры, без любви и Воскресенья?
Свидетельство о публикации №121032804564