Минають дні, летять роки, століття,
а людство і на крок не стало вище.
Дивись, Господь, замучений, в лахмітті,
Йде розіп’ятися на Череповище...
Осуджений, а по якому праву?
Запльований Творець своїм творінням!
А люди обирають знов Варраву...
Коли ж воно прийде, людське прозріння?!
Безкрайній біль і сльози ті пекучі,
Чи душі оживлять, пробудиться насіння?
Чи знову будем Бога свого мучить
Без віри у Любов і Воскресіння?
Минають днi...
© Copyright: Валентина Козачук, 2021
Свидетельство о публикации №121032708809
Свидетельство о публикации №121032708809
Рецензии
Ох, Валечка, времена антихриста, видимо, наступают!
С болью написала! Солидарна с тобой!
О вспомним слова из Евангелия от Луки 12:32 "Не бойся, малое стадо! ибо Отец ваш благоволил дать вам царство!"
Храни тебя Господь, дорогая сестричка!
Елена Беспалова 3 30.03.2021 12:07 • Заявить о нарушении
С болью написала! Солидарна с тобой!
О вспомним слова из Евангелия от Луки 12:32 "Не бойся, малое стадо! ибо Отец ваш благоволил дать вам царство!"
Храни тебя Господь, дорогая сестричка!
Елена Беспалова 3 30.03.2021 12:07 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.