Павел Кожевников. А мы всё пьём... Рус. Бел
Сегодня я в молитве помяну,
За то, что ты в минуту сотворенья,
Открыл нам, грешным, истину одну.
Ты нам сказал, что если будет худо,
То, нужною молитвой осеня,
Откройте пробку этого сосуда
И выпейте лучистого вина.
Ещё сказал ты, будьте осторожны!
Вино – окошко в рай, когда чуть-чуть,
Бокал другой и третий выпить можно,
Но больше – пьянство, грешный души путь!
И с этими словами наш Всевышний
Вручил вино Адаму-праотцу,
А тот, как всем известно, горемычный,
Всё делал, стыдно вспомнить, не к лицу.
Забыв наказ, в него пошли мы, видно,
За чаркой чарку поднимая вновь,
Мы пьём за счастье, и когда обидно,
И за здоровье пьём, и за любовь.
И думаем, что Бог вот-вот откроет
В Эдемский сад ворота нараспах,
Не ведаем, что дьявол мостик строит
Из рюмок в ад, где пьющим будет крах.
И тосты за здоровье и за счастье
Уносят наши жизни на тот свет...
А мы всё пьём, в погоду и в ненастье,
И ищем рай, но там, где рая нет!
А мы ўсё п'ём...
О, Пане, табе падзякаю дарэнне
Сёння я ў малітве ўспомню сатану,
За тое, што ў хвіліну сатварэння,
Адкрыў нам, грэшным, ісціну адну.
Што калі ліха будзе ў дзень судны,
Патрэбная малітва не адна,
Адкрыйце корак шкляное пасудзіны,
Каб выпіць прамяністага віна.
Яшчэ сказаў Ты, будзьце асцярожны!
Віно - акенца ў рай, калі ледзь-ледзь,
Куфель другі і трэці выпіць можна,
Але больш - п'янства, можна акалець!
І з гэтым словам наш Усявышні
Ўручыў Адаму і віно, і тару
А той, як усім вядома, гаротны лішне,
Усё рабіў, як ўспомніць, не да твару.
Забыўшы той наказ, у яго пайшлі відаць,
За чаркай чарку паднімаючы ізноў,
Мы п'ём за шчасце, крыўдна - разоў пяць
І за здароўе п'ём, і за любоў.
І думаем, што Бог вось-вось пачуе,
Ў Эдэмскі сад вароты нараспах,
Не ведаем, што д'ябал блуд будуе
З чарак у пекла, дзе пітушчым крах.
І тосты за здароўе, дзеля шчасця ўкрасы,
Выносяць нашы жыцці ў небыццё...
А мы ўсё п'ем, у непагадзь да трасцы
Шукаем рай, губляючы жыццё!
Перевод на белорусский язык Максіма Трояновіч
Свидетельство о публикации №121032708277