Пригода Сяйвосончика на планетi Дивнiй 5

Для тих, хто не любить довго читати, але любить слухати, є запис цього твору на каналі автора, за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=c150K5Adxzs

Казка для дітей
Частина 5
ПРИГОДА СЯЙВОСОНЧИКА НА ПЛАНЕТІ ДИВАРИКІВ

Сяйвосончик стрімголов мчав крізь просторовий вимір, завдячуючи Невидимому Намисту, яке ділилося зі своїм володарем дивовижними якостями. Згадуючи поради Найстаршої Сяйвосоні Сяйвосонячного Роду, юний шукач настроїв своє серце, немов радар, на сяйво-хвилі, які випромінюються звідусіль, сподіваючись, що скануючи простір і час, відчує слабкий сигнал sos від Сяйвосонечки. Він точно знав, що її істинне сяйво продовжує жевріти під машкарою теперішньої істоти. «Ким би ти не була зараз, Сяйвосонечка, я знайду тебе, чекай!» - так промовляв сам до себе Сяйвсончик, долаючи космічні лабіринти неосяжного Всесвіту.

Раптом, у голові Сяйвосончика виник голос, який кликав на допомогу. Немов би хтось постукав у розум,  і Невидиме Намисто відзвітувало переливчастим «прийнято до уваги». Одразу Сяйвосончик відреагував, змінивши маршрут, і опинився на незнайомій планеті. Запросивши інформацію у всезнаючого Невидимого Намиста, наш герой отримав повну картину.

Назва планети – Дивна. Мешканці - маленькі істоти, які звуться диварики. Вони обожнюють єдину велику істоту своєї планети – корову-Дивару і вважають її своєю Матір’ю. Велика Мати-Дивара живе на великому пасовищі, постійно їсть трикольорові квіти, які живляться променями трьох різнокольорових місяців. Мати-Дивара виробляє їжу для дивариків – три-кольорове молоко, яке пахне різнобарвними квітами. Колір молока залежить від того, який місяць знаходиться на небі: блакитний, рожевий чи помаранчевий. Рожеве молоко дає фізичне здоров’я та сили, блакитне – мрії та натхнення, помаранчеве – гармонію та радість буття. Всі, без виключення, диварики залежать від Матері-Дивари та поклоняються їй, бо вона забезпечує виживання всім диварикам. На планеті живуть і уживаються три різновиди дивариків – рожеві, блакитні та помаранчеві. Кожен народ із більшим задоволенням харчується тільки одним з трьох різновидів кольорового молока.
Вся ця інформація виникла в голові Сяйвосончика, як сполох, і тим часом він оглядався навкруги і побачив, що до нього прямує невеличка помаранчева дивакувата істота.

- Привіт, ти хто і як тебе звати, незнайомко? – чемно звернувся до неї Сяйвосончик.
- Тебе вітає найдивніша з найдивніших створінь нашої Дивної планети, принцеса Помаранчевого народу дивариків, Оранна. – представилася юна диварка, вклонившись гостю, та запитала: - А чи не міг би і ти назватися, невідомцю, який спустився на нашу планету прямісінько з космічного краєвиду?
- Сяйвосончик з Сяйвосонячної планети, подорожую Всесвітом із важливим завданням від мого Сяйвосонячного Роду. Чи можу статися у пригоді, бо мій політ був перерваний сигналом про допомогу саме звідси.
- О, як це надзвичайно пречудово! – вигукнула Оранна і помаранчево зашарілася. – Саме я дивилася в небо і просила Всесвіт про допомогу, і ти, дивно-сяйний незнайомцю, а тепер мій найліпший друг Сяйвосончик, почув мої посилання. Будь дорогим гостем Дивної.
- Добре, дякую за гостинність. Після прибуття моє Невидиме Намисто надало мені першоджерельну інформацію і про твою планету, і про корову Мати-Дивару, і про трикольорові народи та трикольорове молоко, яким ви годуєтеся. Але що сталося, і чому ти кликала по допомогу?
- Дивно-дивно-дивно-жах стався нещодавно! - відповіла Оранна, і ось що повідала новому другу.

Одного дня Мати-Дивара перестала давати помаранчеве молоко. Для рожевих та блакитних дивариків ця пригода залишилася непоміченою. Вони продовжували жити своїм життям, годуючись рожевим та блакитним молоком. Помаранчеві диварики також не одразу забили на сполох, просто стали харчуватися молоком іншого кольору, хоч воно і не так смакувало, як помаранчеве. І все ж таки, щоб зрозуміти, в чому ж справа, помаранчеві диварики спочатку почали вивчати квіти, якими харчується Мати-Дивара. Виявилося, що помаранчеві різновиди квітів поступово зникають, втрачаючи власний колір і змінюючи його на інші. Після цього приголомшливого відкриття консиліум помаранчевих дивариків вивчив ґрунт, на якому зростають квіти, і не знайшовши змін, припинив пошуки. Після докладу, на високій раді помаранчеві вдовольнилися тим, що голод та спрага народові не загрожує. А від втрати гармонії та радості буття нічого страшного не відбудеться - з цим можна жити і від цього не помирають. І тільки принцеса Оранна не змогла змиритися з таким станом речей і продовжила пошуки істинної причини. Як особа королівського роду, вона мала найгостріші очі, то ж довго і напружено вдивлялася у небо. І одного разу помітила зміни на Помаранчевому Місяці – на ньому з’явилися якісь чорні плями. А ще вона помітила, що деякі помаранчеві диварики захворіли на не-дивну хворобу – зблідлі обличчя втратили помаранчевий блиск, вони відмовлялися пити будь-яке інше, окрім помаранчевого, молоко, ставали млявими, немов би втрачаючи життєвий вогонь. Останньою краплею для Оранни стало захворювання на невиліковну хворобу її молодшого брата – принца Оранжа, який без улюбленого молока втрачав сенс життя і перетворювався на тінь самого себе.

- Ти не уявляєш, як тяжко спостерігати, коли найдорожча тобі істота втрачає колір життя. Кожного вечора Оранж з останніх сил приходить на балкон, сідає і дивиться на Помаранчевий Місяць з надією на диво. Він признався мені, що тільки місячне помаранчеве око дає хоч якусь краплинку радості і гармонії, яке раніше всі диварики могли без перешкод всотувати, п’ючи помаранчеве молоко Матері-Дивари. «Оранна, чому ми не цінуємо те, що маємо, і тільки втрачаючи найголовніше, розуміємо істинну цінність чогось у нашому житті?». Це Оранжеве питання, наче ніж у моєму серці, я дуже хочу вилікувати його і всіх хворих помаранчевих дивариків. Благаю, допоможи! – вигукнула диварка і розплакалася, не в змозі втримати почуття.
- Сяйво-спокій, сяйво-надія! Справа ясна, що справа темна. Але для зневіри немає сенсу, – просяяв посмішкою Сяйвосончик і легким рухом руки висушив сльози на очах диварки.
Дівчинка захоплено і здивовано глянула на сяйво-героя, і віра засвітилася у її помаранчевих оченятах.
- Ми знайдемо ліки і повернемо радість у серця дивариків. Все почалося з чорних плям? Тож, гайда на оглядини Помаранчевого Місяця із його темною таємницею! – підсумував Сяйвосончик, і разом з Оранною вони рушили у політ.

Диварка ніколи не літала, а тим більше не піднімалася над своєю рідною планетою, яка зверху здалася їй надзвичайно прекрасною. Пролітаючи над Рожевим Місяцем, Оранна із подивом спостерігала за чудово-рожевими хмарами, які, немов у хороводі, кружляли над поверхнею і проливалися рожевим дощем на рожевий рівнинний ландшафт. Потім вони пролетіли поруч із Блакитним Місяцем, краєвид якого – блакитний ліс, вкритий блакитною імлою, немов прозорою ковдрою, навіював мрії і дивовижні фантазії.

Наближуючись до Помаранчевого Місяця, зверху вони побачили над безкраїм помаранчевим океаном, немов чорні гриби, височіють темні вулкани. З жерла вулканів виливалася отруйна лава, поширюючись навкруги, немов гидка пухлина. Навколо цих осередків чорного розпаду все живе перетворилося на мертве і неіснуюче. Отже, наші герої, побачивши чорні новоутворення, одразу здогадалися, чому з планети Дивної стало видно темні плями на місяці. Облетівши Помаранчевий Місяць по периметру, Сяйвосончик та Оранна вгледіли найбільший серед вулканів, схожий на темну вежу.

- Думаю, нам туди! – вигукнув сміливець і почав наближатися до верхівки темного монстра.
Чим ближче Сяйвосончик підлітав до піку вулкана, тим сильнішим ставав сморід чорного смутку і відчаю, який охоплював Оранну. Вона ледь не втрачаючи свідомість, з останніх сил трималася за спину друга. Нарешті, зависнувши над самим жерлом вулкану, Сяйвосончик звернувся по допомогу до Невидимого Намиста, яке ніколи не полишало його, хоч ніхто і ніколи його не бачив. І в ту ж мить райдужний вогняний промінь замиготів у нього поміж очей, немов третє око. Сяйво-герой скерував його точнісінько у центр вулкану, звідки з’являлася чорна рідина. І поступово, завдяки силі райдужної енергії, темна зневіра і чорний відчай почали втрачати кольори болю, перетворюючись на чисті і потужні помаранчеві гейзери радості та свіжі джерела гармонії. Оранна спостерігала за цією трансформацією, дивуючись, немов вона не диварка. А між тим сяйво-світло змінювало весь помаранчевий ландшафт, очищаючи океан від чорних плям. І ось вже весь Помаранчевий Місяць, відновлений і яскравий, продовжував випромінювати на Дивну планету свою благодатну енергію.
- Набери трішки помаранчевої джерельної води у склянку – вона стане живильною для всіх, хворих на не-дивну хворобу, - наостанок наказав Оранні Сяйвосончик.

Повернувшись на рідну планету, Оранна перш за все напоїла брата Оранжа і всіх захворілих помаранчевих дивариків цілющим напоєм. І знову до всього її народу повернулася радість і гармонія життя. Сяйвосончик останні краплі рідини перетворив на озеро, з якого було полито усі зів’ялі помаранчеві квіти. І вже зовсім скоро корова Мати-Дивара стала давати помаранчеве молоко.
Всі диварики – і рожеві, і блакитні, а особливо помаранчеві, вшанували героя Сяйвосончика за неоціненну допомогу у спасінні своєї Дивної, закарбувавши його ім’я у дивних піснях. А наше герой знов рушив у подорож Всесвітом на пошуки Сяйвосонечки.

На обкладинці використані образи художника Алекса Грея Alex Grey.