Що сховались від мене
В безпросвітній імлі?
Без вас мушу, о нене,
Топтать стежки землі.
Зрозумів я, незрадні,
Лиш тепер до пуття;
Ви завжди були здатні
Мене повнить життям.
То ж, віднині у душу
Думка йде повсякчас,
Що тепер я вже мушу
Жить за себе й за вас.
Лист друзям у потойбiчча
© Copyright: Анатолий Павленко, 2021
Свидетельство о публикации №121032604123
Свидетельство о публикации №121032604123
Рецензии