***

Україно свята, твої сльози блаженні!
Що ж зробили з тобою прокляті кати –
Ті, що щільно свої набивають кишені
І будують для себе великі хати?!

Ті "хатинки" привабливі вищі лікарень,
Вищі кінотеатрів, музеїв, церков...
Не бояться тирани небесної кари –
П'ють безбожно народу нещасного кров.

Все зруйновано. Села зникають із мапи.
Мов стеблина, ламаються долі людські.
До казни пролізають корупції лапи,
Щоб привласнити те, що належить усім.

Лихо істинне селами йде і містами
І крука смоляного несе на плечі:
Кладовища рясніють новими хрестами,
Смерть не знає спочинку ні вдень, ні вночі.

Безробіття жене за кордон українців,
Щоб вони до знемоги трудилися там.
Зажирівша Європа сміється:"Дивіться!
Постачає рабів Обезкримлена нам!"

Україно свята! Скільки ж можна страждати?
Скільки ж можна терпіти при владі злодюг?
Ти людей працьовитих не тітка, а мати!
Ти народу святого божественний дух!

Досить розбрату дітям твоїм безталанним!
Досить болю, зневіри та поневірянь!
Обійди, Україно, ворожі капкани
І з колін королевою мудрою встань!

Бо нащадки козацького роду – не вівці!
Є у них Батьківщина! Є рідна земля!
Побудують щасливе життя українці
У державі своїй – як Єдина Сім'я!