Вдруг искренних не будет рифм? Галина Ткачук

Галина Ткачук
http://stihi.ru/2020/08/04/4370

    ***
Коли приходить літня ніч
і роси падають на трави -
я залишаюсь віч-на-віч
з світилом круглим і кривавим!
І розмовляю ніби з ним.
Питаю – що то далі буде?
Коли не знайду щирих рим
і ти навік мене забудеш?
Воно всміхається лишень
і сипле тихо позолоту
на крони яблунь і вишень.
І десь дівається  скорбота.
Закривши очі лиш на мить,
я вже лечу в космічний  простір,
який так вабить і п’янить,
в якому легко так і просто!
Бажанням вже немає меж.
Торкнусь чола твого губами,
за руку ніжно ти візьмеш
і будем тішитись словами…

****************************************

***
Как  летняя приходит ночь
и росы падают на травы -
уединиться я не прочь
с светилом - круглым и кровавым!
Поговорю как будто с ним,
спрошу, а  что же дальше будет?
Вдруг искренних не хватит рифм,
и ОН меня  навек забудет?
Луна смеётся, подразнив,
и сыплет позолоту  мирно
на кроны яблонь, вишен, слив...
Куда девается кручина!
Закрыв глаза, но  лишь на миг,
уже лечу  в открытый космос,
что так манит меня, пьянит,
в котором так легко и просто!
...
Желаниям предела нет.
Коснусь слегка лица губами,
ОН - нежно за руку - в ответ...
И будем тешиться  словами.