Дуб... Чаклунка

Дуб
Чаклунка
http://stihi.ru/2021/03/21/8880
------------------------------------

Стільки в кожному слові було брехні...
думала любить по справжньому, але ні,
думала - я єдина в його очах,
навіть, здавалося, знала про що мовчав,
адже зустріла кращого між усіх,
вела до нього кожнісінька із доріг,
Сестронько, Мавко, в грудях отак пече,
ніби рубають гострим мене мечем,
ніби зірвався вітер і знищив все,
те, що цвіло й буяло - вже не росте,
сонце золотогриве сховала мла...
Хто я тепер для нього? І ким була?
Дуб захитав головою, рідненький пра,
я - його зламана гілочка; не Мара,
що колобродить лісом туди-сюди,
трави ховають швидко усі сліди,
стелить зеленотрав'я м'яку постель,
я не вернуся, Мавонько, до людей,
душі холодні їх, душі у них страшні...
Зоряну ковдру нічка плете мені...

****************************************


Столько в каждом словечке его вранья...
думала, любит он вправду только меня,
думала – я одна и в его очах,
даже казалось, я знала, о чём молчал,

встретила,  может, лучшего средь людей
вел к нему в мире каждый из всех путей,
Мавка, сестричка, так, где сердце, печёт,
будто кромсают острым меня мечом,

будто сорвался ветер, развеял всё,
то, что цвело обильно - уж не растет,
солнце золотогривое прячет мгла ...
Кто я теперь? И кем я  ему была?

Дуб покачал головою, родненький пра,
я его ветка... сломали...  Не М`ара я,
что колобродит лесом всё без пути,
травы же прячут быстро её следы,

стелет зеленотравье мягко постель,
я не вернусь,  о  Мавка, к людям теперь,
души холОдны  их, души у них страшны ...
Звёздный  ковер мне  ночка плетёт, увы...

-------------------------------------------------

Мара - в славянской и европейской мифологии злой дух, воплощение мора, кошмаров.