Світ нестерпний, люди -- хами.
То волають без угаву,
потім нівечать ущент:
і тебе, й себе, і всесвіт.
Я не хочу, щоб так було.
Краще крига, ліпше стерти.
Всі сліди про ту халепу.
Що пліте безсліддя бруду.
Що блідим корінням студить,
плідне заспівом образи,
розриває небо кліткой,
ревом глуму, гордим сказом.
Скільки літ іщё то буде?
Боже, чи забув вже,
що малі ми твої діти,
у добрі цвітем, не в злостях?
А нас кривдять! Ми ж бо мусим
закладати рідну совість?
Сповіщаю небосхили:
жити добрим дуже гірко,
чесним буть дедалі гірше.
То ж давай ти хоч краплину
щастя на скупу недолю,
радості на трункий смуток,
світла в темряві і смерті.
01.10.2004
Навиворот
© Copyright: Саломея Очеретяна, 2021
Свидетельство о публикации №121032008188
Свидетельство о публикации №121032008188
Рецензии