Коли востаннє зашепоче вітер,
Коли світ сонця згасне пред очима,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
Стара згадає, як була дівчиной.
Згадає гори і степи широкі,
Згадає хвилі й морські глибини,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
І у саду заплаче черемшина.
Згадає маму, татові обійми,
Своє кохання і кохання інших,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
Тому що щастя не побачить більше.
Серед зірок горить одна яскрава,
Ще молода, тому що віднедавна
Вона на небі, а душа заплаче
Про те, яка була дівчина гарна.
Коли востанн зашепоче вiтер
© Copyright: Екатерина Жукова-Литвиненко, 2021
Свидетельство о публикации №121032003777
Свидетельство о публикации №121032003777
Рецензии