Скажена Явдоха. Частина перша

Частина Перша.
План Барбароса. (Вдалий).


Жили-були дідусь і бабуся.
І була в них хатинка край села. І був у них городець 30 соток.
Треба ж чимось харчуватись, корівку годувати.

Старенькі вже були, через силу господарювали, але якось Господь силу потихеньку дарував, і життя потихеньку продовжувалось.

Хоч і небагато залишилось того життя, але не ляжеш же в землю живими, як не як, вік потрібно дожити.

Працювати на землі було дуже тяжко, та зате і в радість.

І все було добре. І люди кругом були привітні. Крім...

В кінці городу  була межа, а за нею жила Явдоха. Жила сама, діти, виїхали жити в місто, а чоловік давно її покинув і одружився вдруге.

Добрий був чоловік, але не міг терпіти сварливу жінку. Все їй прощав, та коли вона почала його соромити, що він їсть багато борщу та хліба, ще й кладе багато цукру в чай, не витримай і пішов до іншої.

Дітей підняти допоміг, а до Явдохи не повернувся, як та дітей не підсилала, щоб упросили тата повернутись.

Але тато, пам'ятаючи сімейне щастя, не зміг повернутить. Дітей запросив додому в гості, запросив, щоб приходили до нього на роботу. Підтримував, як міг.

Так і  жила Явдоха сама, тому що другий чоловік теж її докорів не витримав, і покинув.  Сказав, що краще вік звікувати самому, ніж з такою змією.

Явдоха справлялася з великим хазяйством без сторонньої допомоги, міцненька була ще жіночка!
А господарство було нівроку - крім скотини, ще і цілий гектар землі, тобто 100 соток. Ну, якось повезло жінці!

По обидві сторони дідуся і бабусі сусіди повмирали,  нові хазяї купили городи і не замітили, що мудра Явдоха під шумок темненькими вечорами поступово попересувала межі на пустих городах метрів на 3 від себе.

Не зразу, звичайно, а за 2 роки.

Дідусь це бачив, але мовчав, та і казати не було кому - нові хазяї не спішили на господарство - купляли садиби "навиріст", тобто для дітей, а городи виорювали та засівали травою на сіно.

І вийшло так, що город дідуся і бабусі поступово вклинився "в Явдошине" метрів на 2, на три. Іще і косиною!

Бабуся не дуже придивлялась, а дідусь її не дуже інформував, щоб не хвилювати.

Надіявся, що Явдоха вдоволиться набутим добром, умірить апетит та якось воно минеться.

Не переносити ж межу на своєму городі ближче до хати, щоб в угоду Явдосі вирівняти її з межами зліва і справа!

Та воно не минулось...



Далі буде.