569 Василь Стус. Из Рильке. Сонеты к Орфею, II, 9

Не кичитесь вы, судьи, что пытки вышли из моды
и что железо спин людских не дерет,
лучше нисколько не стала людская природа,
вас еще пуще корча благости бьет.

Эшафот отвергает все, что от века нажил,
так же, как старые игры детьми забыты.
Истинный бог милосердья — он бы иначе ступил
в святое чистое сердце, словно к вратам открытым.

Он появился б, раскинув ладони-лучи,
мощи исполненный — так, как приходит бог,
ветра сильнее, что гнал быстроходные корабли ,

и не слабее всех потайных привад,
что укрощают нас. Так  мальчик, не чуя ног,
с бесчисленными друзьями играться рад.


Не хизуйтеся, судді, що зайві стали тортури
і що заліззя карків людських не дере,
аніщо не поліпшило й досі людської натури,
вас ще болючіше корч милосердя бере.

Ешафот відкидає все, що набув од віків,
так як нехтують діти старими цяцьками.
Справжній бог милосердя — він би інакше вступив
в чисте високе серце, мов до відкритої брами.

Він появився б, долоні простерши промінні,
сповнений моці — так, як приходять боги,
дужчий за вітер, що гнав кораблі бистроплинні,

і не слабший за потаємну принаду,
що нас приборкує. Так хлопчик, повен снаги
із безкінечними друзями бавиться радо.