Мовчу сьогодні, десь поділась Муза,
Слова, як ті сніжинки в заметілі…
І я якась розкисла, як медуза,
А може, як ті сливи переспілі? -
Гірка чи кисла, явно не медочок,
Співати не кортить, хода не жвава,
І рученьки мої, як той льодочок,
Незрозуміла в мене переправа?
Сиджу ж на місці, і квитків немає,
А що-то жду… Чого? Й сама не знаю!
І вечір підійшов, вже обіймає…
Я від чекання просто знемагаю!
Слова, слова, зійдіться у віночок,
Одне з одним сплетіться чудодійно,
І заведіть весняний ви таночок –
І стане на душі моїй спокійно!
Спокійно так… Щось серце відчуває?
А ну, серденько, прошепчи на вушко.
То душенька в інтризі зотліває?
Всі сили вклала, жде так відчайдушно?
Ти, душко, моя душко, вередулька,
Все буде добре, май в собі терпіння,
Мотаєшся, як від повітря кулька,
Завжди з тобою непорозуміння!..
17.03.2021.
Вередулька
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2021
Свидетельство о публикации №121031708984
Свидетельство о публикации №121031708984
Рецензии